Image 01

Народився 24 вересня 1928 (с. В'язове, Конотопський район, Сумська область) – помер 15 квітня 2015 (м. Київ).

Дружина, Раїса Олександрівна - філолог, викладач української мови та літератури, українознавства, син Максим - художник.


Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000)
Народний художник України (1997)
професор (1991)
лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1988)
Художник-живописець, монументаліст , графік, педагог.
Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок.
Працював у галузі станкового , монументального і сакрального живопису, книжкової графіки. Віртуозно володів різними мистецькими техніками та засобами образо творення.
У своїх творах прагнув досягти гармонії, розгадати таємниці народних традицій, наповнював композиції глибоким змістом, духовністю. Оригінальними та самобутніми є його твори монументального живопису і книжкової графіки. Оформлені ним видання відзначені найвищими нагородами на вітчизняних та міжнародних виставках.

Найбільш відомі роботи: монументальне панно «Осяяні світлом» (1978—1989, Інститут фізики НАНУ); композиції «Т. Шевченко і світ» (1988) та «Світло волі» (1989, Національний музей Тараса Шевченка); мозаїка «Україна скіфська - Еллада степова» (1987—1992, пансіонат «Гілея» у смт Лазурне Херсонської області, 240 м(2); мозаїки «Києво-могилянська академія», «Ставропігійське львівське братство» (1972), сакральні композиції, виконані з використанням оригінальної техніки на основі холодної енкаустики у церкві Миколи Притиска, що на Подолі в Києві («Купол Пресвятої Трійці» (понад 200 м(2), «Св. Миколай Мирлікійський», «Св. Рівноапостольна княгиня Ольга», 1997—2000); станкові твори «Орфей і Евридика» (1993), «Офіра Гонти» (1994), триптих «Земний хрест», «Різдво», «Воскресіння» (1995), «В червоному. Рая»(1994), «Портрет дружини» (1994), «Амазонія» (1995), «Портрет сина. Максим» (1995), «Мати» (1995), серія «Цілинники Алтаю і Казахстану» (понад 800 творів) та інші; ілюстрації до видань «Болгарські народні казки» (1972-1977), «Українські народні казки» (1982-1985), до творів Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки та ін.

У 2004 році М. Стороженко завершив багаторічну працю над ілюстраціями, доповненими літературними есе-роздумами та передмовою до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка (а це 42 твори, виконані протягом 18 років!). А у 2014 році до 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка видана унікальна книга «Микола Стороженко. «Мій Шевченко» », яка була презентована в березні 2015 року в президії Академії мистецтв України.

Засновник і керівник Майстерні живопису і храмової культури (МЖХК) при Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (з 1994 року).
Створив масштабне полотно «Передчуття Голгофи» (2000–2013).
Протягом трьох останніх років життя працював над кольоровим картоном для втілення образу Т. Шевченка «Наш Пелікан». (понад 3*3 метри).

Викладаючи впродовж 40 років у Київському державному художньому інституті — Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, професор Микола Андрійович Стороженко виховав не одне покоління видатних митців.

Твори художника зберігаються у фондах НАОМА, державних та приватних зібраннях України та світу.

1928 — народився 24 вересня у с. В'язове Сумської обл.
1956 — закінчив Київський художній інститут (учителі Т.Н. Яблонська, С.О. Григор'єв).
1956—1964 — на творчій роботі.
1964 — розпочав викладацьку роботу у Київському державному художньому інституті.
1994 — очолив майстерню живопису та храмової культури НАОМА.
1996—2002 — член Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка.
2015 — помер 15 квітня.

Член Національної спілки художників України.

Нагороджений: орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008), лауреат конкурсу «Мистецтво України» з врученням диплому ім. Івана Франка (2009), «Почесний професор» Академії мистецтв Узбекистану (2011), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), Срібною медаллю Міжнародного конкурсу болгарських видань за кордоном (Софія, 1979), Золотою медаллю НАМ України (2000), орденом Св. Михаїла (2004), орденом «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2013).

Відзначений почесними дипломами Американського та Кембриджського біографічних інститутів. Почесний громадянин міст Вінніпега і Брандона (Канада).

Почесний професор Національного інституту мистецтв та дизайну ім. К. Бехзода (Узбекистан) (2011).

 

flickr