Осяяний Божою благодаттю (Миколі Стороженкові – 85)
Image 01

«Щасливий народ у якого є Бог» – ці слова Блаженнішого Святослава Шевчука (Глави УГКЦ) на освячені патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві стверджують: «Щаслива людина, що живе з Богом»! Людина, що несе ласку, добро, християнську мораль, зрештою духовність у світі мистецтва – це Микола Стороженко.
Неординарна особистість в українському мистецтві сьогодення, визначний педагог і мистець, співбесідник, духовний наставник багатьох художників-початківців… Представляти Миколу Стороженка не потрібно! Він знаний як в Україні, так і поза її межами. За свої 85 Микола Андрійович встиг багато і ще багато зробить для української культури! А головне, він зростив «сад божественних пісень», «сад своїх учнів»… Отже, Він – «садівник щастя» (за Г. Сковородою)!
Високий образ Постаті Стороженка зітканий з ниток таланту, духовного наповнення та щирої доброти…
М. Стороженко як художник-монументаліст створив чимало монументальних творів. І у кожного з них є свій задум, історія та майстерність втілення… Однією з найцікавіших та наймасштабніших є «Україна скіфська – Еллада степова», що є окрасою адмінкорпусу пансіонату «Гілея», смт. Лазурне, Херсонської області.
«Україна скіфська – Еллада степова» – праісторія нашої землі

Володимир Петрашик: Шановний Миколо Андрійовичу, як народилась ідея монументальної композиції «Україна скіфська – Еллада степова» у смт. Лазурному, Херсонської області?

Микола Стороженко: Програмність та етапність твору, внутрішня авторська приналежність онтологічному настрою до праісторії нашої землі-України. Він говорив у мені тоді й говорить по сьогоднішній день. Сама мозаїка знаходиться і була створена на головному корпусі пансіонату «Гілея», на відстані 40-50 метрів від моря. У цій зоні я мав намір утворити міні-містечко скіфів. Віднайти лінії, зв’язки, генетичні духовні корені. Композицію переповнює міфічність.
У мозаїчному панно втілена ідея Еллади степової, тобто повернення лику нашої генетичної пам’яті до цього краю. Зрештою, повернення міфології на свою землю. Мої почуття були постійно націлені на генетичний код української землі, української історії. У мене вже був досвід у відтворенні національної тематики, зокрема, мозаїчна композиція Києво-Могилянська академія, що складалася з таких частин: Григорій Сковорода, Ставропігійське Львівське братство, і третя – Запорізька січ, яка була знищена. Незважаючи на постійні заборони, тодішня цензура, все таки, дозволила вільно розпоряджатися тематикою. І тому ця тема трактувалась мною відповідним чином.
У композиції «Україна скіфська – Еллада степова» історія «притягнута» до зорового образу, що виявляється у спорідненості подій, зокрема, періоду царя скіфів Мідакфірса і періоду Дарія. Через образ об’єднуються різнопланові часові феномени. Крім того, тут присутні «звіриний стиль», скіфська міфологія, а також фігуративність і алфавіт. Ці ідеї в мене виникли, коли я ще не знав історії Північного Причорномор’я. Композиція побудована на асоціативному ряді.
Виявляється, існувала країна укрів, до неї входив весь Крим, Північне Причорномор’я, Середнє Подніпров’я. У мене було відчуття того, чим жив Святослав, онук княгині Ольги. Він жив тим, що Чорне море повинно бути центром України. Ця тематика мене спонукала до зміщення часового феномену. Царство скіфів тут виступає як царство української державності, яке мало тісні стосунки з Ахеменідами, далеким Сходом до Ірану та Індії. Тобто ми ще глибинніше пов’язані з давнім Сходом. І я це відчув внутрішнім передчуттям і намагався відтворити аспект утвердження України як країни укрів. Феномен перебування атлантів у Північному Причорномор’ї, що приводить до думки нашого праначала у світовому масштабі.

Володимир Петрашик: Яким чином вплинула поетична спадщина Євгена Маланюка на Вас у створенні цієї композиції?

Микола Стороженко: У цей період, я багато читав у цьому напрямку. У Маланюка є такі слова:
«Неопарима сонячна Заградо,
Віки, віки, – одна блакитна мить…
Куди поділа ж Степова Елладо
Варяжську сталь і візантійську мідь?»
Скільки в цих словах філософії, реальності, болю… Таке враження, тут закладена уся глибинність українського етносу. Вже у ХХ столітті Є. Маланюк відчув саме праісторію нашої могутньої Степової Еллади. Скіфи покоряли усі східні держави, були освіченішим народом. Навіть самому Дарію із семистатисячним військом не вдалося завоювати цей народ. Я схиляюсь до думки, що тоді ще не існувала Еллада як така, і міфологія частково була перейнята.

Володимир Петрашик: Яка технологія була застосована Вами при створенні композиції?

Микола Стороженко: Спочатку йшла робота над форескізом на картоні. А згодом усе переносилось на стіну. Технологія була абсолютно унікальна, бо такої немає у Канаді, Нью-Йорку, Лондоні та Італії. Насичений колорит смальти, який не просто досягти при виварці. Якщо знаменита мозаїка Святої Оранти із Софійського собору має 7 відтінків, то «Степова Еллада» – почасти 5–6. У пансіонаті «Гілея» багаті півтонові градації біло-сірих, біло-рожевих, червонястих...

Володимир Петрашик: Миколо Андрійовичу в залах НАМ України відкрилась Ваша знакова виставка «Передчуття Голгофи». Це непересічна подія в культурно-мистецькому житті України. Що Ви намагалися передати в апокаліптичному творі?

Микола Стороженко: Епічне полотно, що має 4 м. заввишки і 7 м. завширшки – твір в основі якого лежить біблейська оповідь. Він писався близько п’яти років й ніколи раніше не експонувався за підсумкове 85 річне творче життя. Морально-етичне підгрунтя лягає в основу цілого образу. Композиція стала символом духовної творчої піраміди.
Гордість людська нічого не варта, упокора гордині, служіння щоденній праці, людям – це головна ідея усього образу. У поліптиху (твір складається з 8 частин) я прагнув досягти гармонії, розгадати таємницю моралі, наповнити композицію глибоким змістом, духовністю.

Володимир Петрашик: Варто додати: ідея служіння властива й Вам самому Миколо Андрійовичу, адже Ви віддаєте своє творче життя для студентів, людей, народу, зрештою для України. Користуючись нагодою, від імені колективу редакції, хотілось би Вас привітати з 85-річним життєвим і творчим ужинком. Міцного здоров’я та нових творчих здобутків. Миколо Андрійовичу щиро вдячний за вкрай цікаву бесіду.

Микола Стороженко: Дякую й Вам!

 

Матеріал підготував
Володимир Петрашик
кандидат мистецтвознавства