Енергія. Рух. Самозречення.
Image 01

Це девіз другого набору студентів майстерні М.А. Стороженка.
Перші вже працюють, вони старші та крутіші за нас. Розписів «Миколи Притиска» ще немає і Сторож весь час у майстерні. Це щастя, але ми, тодішні, не в змозі в повній мірі цього оцінити. Вчитель приходить рано, хто спізнився - гуляє за замкнутими дверима майстерні. Кожна хвилина-максимум інформації, безліч ескізів, начерків та схем рукою Вчителя.

Те, що знав до цього – мистецькі забобони. Микола Андрійович перевертає світ і нарешті ти розумієш – це вона, велика правда мистецтва, її Таїна. І цю таїну простягають тобі на відкритій долоні, просто так, як дарунок!

А ти юний і часто не в змозі самозректися до тої міри, якої вимагає Вчитель. А це ще 90-ті роки, голод не голод, але важко у всьому. Старенькі стоять під магазинами і торгують свіжими булочками, намагаючись якось вижити. Та студентам є можливість підробітків і ми займаємось «халтурою», ще й радіємо. Сторож лютує, він у великому гніві. Розпікає нас до червоного «Ідіть торгуйте булочками, але не займайте свого творчого простору халтурою!» І ми відмовлялися, нехтували, зрікалися у прагненні здобути більшого скарбу. Тільки зараз я розумію, ми мали бути чистим папером, полотном, на якому Маестро занотовував свої знання, закони творчого макрокосму.

Микола Андрійович того часу, безкомпромісний та безпосередній як дитина. І дивується і радіє простим речам «вбачаючи» сам і розкриваючи своє внутрішнє бачення нам, його учням.

Життя часто вносило свою корективу у струнку концептуальну методику Вчителя, вступаючи в суперечність і намагаючись зашкодити майстру. Але його учні змогли вмістити та зберегти Знання, закладені Маестро.

Оксана Возіянова .11.03.2016 рік.